Закон заради закону


21 жовтня 2021 року Верховною Радою України був прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо розвитку виробництва біометану» № 1820 – IX.

Як пояснюють законодавці, розробка даного проекту спрямована на розвиток біогазу та біометану в Україні.

Однак, висновок про те, чи дійсно законодавчі зміни є «корисним» для держави та чи є стимулюючими у використанні альтернативних видів палива, можна зробити тільки за результатом практики застосування, хоча з огляду на «якість» підготовленого проекту вже зараз виникають побоювання, що цей закон був прийнятий «заради закону».

Тож, Закон № 1820-IX запроваджує «сертифікат походження біометану» (документ, який вироблений з біомаси), вводить у застосування реєстр біометану (електронну систему облікових записів, яка фіксує подання біогазу до ГТС та до газорозподільних мереж), а також вносить зміни до статті 19 Закону України «Про ринок природного газу», якою доповнюють другий абзац цієї статті: «Положення цього Закону щодо природного газу застосовуються на недискримінаційній основі до біогазу або іншого виду газу з альтернативних джерел, у разі, якщо біогаз або інший газ з альтернативних джерел відповідає вимогам для доступу до газотранспортних і газорозподільних систем, газосховищ, установок LNG».

Якщо звернутися до понятійного апарату Закону України «Про ринок природного газу», то «природнім газом» законодавець вважає суміш вуглеводнів та невуглеводневих компонентів, що перебуває у газоподібному стані за стандартних умов (тиск - 760 міліметрів ртутного стовпа і температура - 20 градусів за Цельсієм).

Далі поняття «природній газ» пояснюється, що це також газ нафтовий (попутний) газ, газ (метан) вугільних родовищ та газ сланцевих товщ, газ колекторів щільних порід, газ центрально-басейнового типу.

У випадку, якщо б дійсно була проблема із законодавчим розумінням поняття «біогаз» (біометан), то пункт 31 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» відкорегований також за рахунок розширювального розуміння змісту «біогазу» (біометану), натомість законодавець вирішив, що доповненою нормою статті 19 гарантуватимуться недискримінаційний доступ виробникам біогазу (біометану) або іншого газу з альтернативних джерел для доступу до газотранспортних і газорозподільних мереж.

Якщо є реальні проблеми у виробників біогазу (біометану) з доступу до мереж, то такі справи повинні вирішуватися у спосіб, у порядку та за правилами, які передбачені нормами Господарського кодексу України, Закону України «Про захист економічної конкуренції», Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції», тощо.

У засобах масової інформації та у профільних енергетичних виданнях «ідеологи» прийняття проекту змін до Закону України «Про альтернативні види палива» пояснювали потребу у приведенні фізико-хімічних характеристик біогазу (біометану) наближених до природного газу через технічні регламенти, стандарти, оскільки для набуття характеристик, які притаманні природнього газу, молекули біогазу (біометану) мають пройти процес окиснення.

Але, якщо було прагнення присвятити увагу проблемам фізико-хімічному складу біометану (біогазу), то невже для цього було приймати 4 сторінки змін до Закону України «Про альтернативні види палива»?

Питання риторичне.

Слід наголосити, що обов’язок із регулюванням всієї підзаконної архітектури законодавства Верховна Рада «скинула» на Кабінет Міністрів України та НКРЄ КП.

Популярні дописи з цього блогу

Бюрократичні тонкощі встановлення кондиціонера на фасаді будинку

Від'єднався-плати за опалення МЗК