Службова квартира - перепона на шляху приватизації


За загальним правилом, передбаченим ч. 2 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» № 2482 – VII від 19.06.2021 службові квартири не підлягають приватизації.

Зі змісту ч. 1 ст. 118 ЖК Української РСР зрозуміло, що після вирішення питання про зняття із даного житла статусу службового воно може бути приватизоване.

Проте для громадян, які перебувають на загальній квартирній черзі і проживають у службовій квартирі, яка не виключена із числа «службових», новини невтішні, адже останні позбавлені можливості її приватизувати у майбутньому.

Правовий режим «службового житла» встановлюється за рішенням виконавчого комітету місцевої ради на підставі клопотання квартирно-експлуатаційного відділу адміністрації підприємства, установи, організації, органу управління іншої кооперативної, громадської організації, у відомчій належності яких знаходиться житло.

Водночас у законодавстві існує колізія, оскільки підстави для неподання таких клопотань або відхилення ініціативи громадян квартирно-експлуатаційними відділами щодо виключення квартир з числа службових не визначені.

Мовчить про це і Постанова Ради Міністрів Української УРСР «Про службові жилі приміщення» № 37 від 04.02.1988 року.

Слід зазначити, що на практиці квартирно-експлуатаційні відділи адміністрацій, підприємств, організацій відмовляють у задоволенні звернень громадян та підготовці клопотання про виключення житла із числа службового до виконкомів з різних надуманих підстав.

Для прикладу, щоб відмовити військовослужбовцям або колишнім військовослужбовцям квартирно-екплуатаційні відділи посилаються на доручення заступника Міністра оборони України від 12 грудня 2019 року №19360/з, яким надано відповідне розпорядження стосовно неподання командирами військових частин, керівниками установ та організацій ЗСУ до квартирно-експлуатаційних відділів пропозицій щодо виключення житла із числа службового до окремого розпорядження.

Будь-які такі «вказівки» або доручення позбавлені юридичної сили через те, що вони не є нормативно-правовими актами, які регламентують питання, що пов`язані з підготовкою, розглядом клопотань або відмовою у їх розгляді.

Аналогічних підходів дотримується і Верховний Суд. Прийнято ряд постанов у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 березня 2020 року у справі № 636/1514/19 (провадження № 61-19985св19) та у постанові від 15 липня 2020 року у справі № 636/1527/19 (провадження № 61-4425св20).

Тобто, бездіяльність щодо ігнорування або неподання, або відмова у поданні відповідного клопотання вважаються позбавленням адекватних процесуальних гарантій у процесі прийняття рішення щодо права на житло.

Популярні дописи з цього блогу

Від'єднався-плати за опалення МЗК

Плата за паркомісця або історія "народження" боргу

Видати технічні умови, а потім їх скасувати