Двоставковий тариф на теплову енергію-вигода чи самообман?

Інколи у справах про перерахунок плати за спожиту теплову енергію підприємці просять суди зобов’язати теплоенерго/теплокомуненерго зробити такий перерахунок, при якому сума проведеного перерахунку формувалася за методикою застосувався виконавцем послуг одноставкових тарифів.

Юридичною основою для таких вимог є згадка у договорі на постачання теплової енергії, і це цілком справедливо, однак залишаються без відповіді 2 питання:
  1. чи буде від такого перерахунку хоча б якась економічна вигода?;
  2. яка різниця між двоставковими та одноставковими тарифами на теплову енергію?
Незважаючи на диференційовані підходи у формуванні тарифів на теплопостачання, різниця для споживачів з урахуванням дії їх 2-ох форматів жодним чином не відчувається.

Одноставкові тарифи – це вартість 1 Гкал у формі грошового виразу планових економічних витрат на виробництво, транспортування, постачання, який не ділиться на умовно-змінну або умовно-постійну частину його складових витрат.

Витрати на опалення при одноставковому форматі тарифу на теплопостачання компенсуються споживачами теплоенерго/теплокомуненерго протягом опалювального періоду.

Водночас двоставковий формат тарифу на відмінну від одноставкових тарифів мають вищезгаданий поділ на умовно-змінну та умовно-постійну частину витрат, а також компенсуються платою за спожите опалення та тепло, що характеризується сезонним характером виникнення.

Згадка про двоставковий тариф наявна у Постанові Кабінеті Міністрів України № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги» від 01.06.2011 року, перезатверджена у новій редакції Постанови від 03 квітня 2019 року № 291, а також у 2-ох Постановах Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг № 417 від 18.02.2020 та № 416 того ж 18.02.2020.

Зміст та суть двоставкового тарифу є складною для сприйняття. Спробую пояснити простіше.

Собівартість виробництва, транспортування та постачання теплової енергії складається з:
  1. вартості палива;
  2. вартості виробництва теплової енергії;
  3. вартості транспортування теплової енергії;
  4. витрати з обслуговування обладнання;
  5. вартість теплового навантаження у результаті приєднання до джерел теплової енергії.
Умовно-змінні витрати – це витрати у складі тарифу, які залежать від обсягів теплової енергії, яка була вироблена та надана певній групі споживачів.

Умовно-постійні витрати – це витрати у складі тарифу, які залежать від кількості та потужності обладнання, яке виробляє та транспортує теплову енергію.

До моменту введення двоставкого тарифу умовно-постійні витрати та умовно-змінні витрати розраховувалися окремо та додавалися, у результаті чого споживач одним платежем компенсував теплоенерго/теплокомуненерго дві частини витрат у складі однієї плати.

Іншим способом пояснення значення двоставкової моделі тарифу може бути те, що умовно-змінні витрати у ньому на спожиту теплову енергію охоплюють витрати на придбання палива, електроенергії та покупної теплової енергії, у той час як умовно-постійні витрати – це плата за приєднане теплове навантаження (виробництво, транспортування, постачання теплової енергії).

На простому прикладі:
  1. сплата за показаннями приладами обліку – це плата за енергоносії;
  2. плата за приєднане теплове навантаження – це абонплата.
Отже, незважаючи на формат тарифу на теплопостачання, плата споживачем вартості опалення має постійний та регулярний характер протягом року рівними частинами, за виключенням витрат на підготовку до опалювального періоду.

Популярні дописи з цього блогу

Бюрократичні тонкощі встановлення кондиціонера на фасаді будинку