Інтелектуальне шахрайство чи договір інженерного забезпечення електропостачання?
Власникам двоповерхових житлових будинків садибного типу, які бажають збільшити електричну потужність через облаштування комутаційного апарату до вхідних клем мережі, обленерго інколи пропонує укласти договір інженерного забезпечення електропостачання.
Сенс вищезазначеного договору полягає у тому, що виконавець роботи (послуги), пропонує підписати замовнику одночасно і договір про надання послуги (договір, який охоплює питання видачі технічних умов), і договір виконання роботи на приєднання (передачу у точку приєднання електроустановки збільшену потужність).
Здебільшого, за умовами договору інженерного забезпечення електропостачання енергокомпанія (обленерго) зобов’язується відшкодувати власнику вартість робіт з реконструкції (поліпшення) електричної мережі, якщо замовник (споживач) розробить проекту документацію, щоб останній зміг видати замовнику технічні умови, які необхідні для приєднання збільшеної потужності.
Водночас, відшкодування планується здійснити тільки за правилами та у порядку окремого договору.
Існують ситуації, коли працівники окремих обленерго поняття «відшкодування витрат на реконструкцію» пояснюють необізнаним споживачам, що між ними та оператором системи розподілу укладений нібито «договір безпроцентної позики», оскільки реконструкція є витратами на утримання майна, які за правилами Цивільного кодексу України здійснюються власниками садибного будинку за власний рахунок.
Можна сміливо прогнозувати, що після понесених витрат замовником (споживачем) на розробку проекту реконструкції мережі оператори системи розподілу не повернуть споживачам кошти у якості відшкодування витрат, навіть якщо цей обов’язок прописано у договорі.
Чому? Пояснюємо так.
Договір з інженерного забезпечення електропостачання не перебуває у полі зору Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та житлово-комунальних послуг (НКРЄ КП).
При спробі вирішити спір, Регулятор зазвичай шукає у пунктах такого договору «умови про баланс».
Враховуючи, що трансформаторна підстанція знаходиться біля житлового будинку, то на думку Регулятора, замовник (споживач) має змогу знайти спеціалізовану організацію, яка б взяла її обслуговування або передати обленерго, або нести витрати на утримання «без жодних претензій».
Крім того, вимогу споживача до обленерго, яка пов’язана із «відшкодуванням витрат по передачі балансу» Регулятор також вважатиме передчасною.
Однак, у питанні компенсації за приєднану збільшену потужність небезпека полягає у швидше «мертвих» пунктах договору.
Попередня редакція Закону України «Про ринок електричної енергії» (стаття 18 Закону України «Про електроенергетику») передбачала положення, згідно яких, у випадку будівництва (реконструкції) мереж, які є невід’ємними частинами існуючих мереж, будівництво може проводитись за технічними умовами та з подальшою передачею об’єктів на баланс підприємства електроенергетики з наступним відшкодуванням споживачам (замовникам) витрат на їх будівництво.
Порядок, згідно якого замовникам повинно було відбуватися відшкодування, мав би розробити та встановити свого часу Кабінет Міністрів України. Однак, Кабмін такий порядок не встановлював і через деякий час норму про відшкодування витрат на реконструкцію прибрали самі парламентарі.
Сфера відносин на ринку електричної енергії врегульована багатьма нормативними актами, зокрема нормативними актами НКРЄ КП, то з огляду на зазначене, зобов’язальні відносини оператора системи розподілу та споживачів будуть розглядатися судами у площині українського енергетичного законодавства, а не укладеного вільного двостороннього договору.