Як перехитрити тариф на передачу та постачання електроенергії?
Трапляються ситуації, коли певні обленерго або інші оператори системи розподілу електричної енергії прагнуть знайти спосіб, який дозволить останнім збільшити тариф на передачу та постачання електричної енергії без юридично видимих ознак порушення чинного законодавства.
З тими інтернет-провайдерами та операторами телекомунікаційних послуг, у яких немає можливості, за винятком електроопор, розміщувати їх кабельно-волоконне обладнання, яке необхідне для одержання послуг глобальної мережі споживачам, обленерго або інший оператор системи розподілу електричної енергії укладає з вищезазначеними інтернет-провайдерами договори на послуги обмеженого користування лініями електропередач. У використанні зустрічається також інша назва договору на послуги обмеженого користування ліній електропередач як «договір на послуги сумісного підвісу».
За змістом договір сумісного підвісу дещо схожий на договір оренди.
Однак, відмінною від договору оренди ознакою є те, що об’єктом «користування» виступає кількість повітряних ліній електропередач та опор, а грошові кошти від провайдера покликані покривати витрати на технічне обслуговування електроліній.
Ціна договору сумісного підвісу пропонується надавачем послуги під видом «ринкової ціни» або «ціни за домовленістю сторін».
Прикриття «договірною ціною» витрат на виконання робіт, які не визначені законодавством для послуги сумісного підвісу, відкриває широкий шлях для операторів системи розподілу до зловживання.
Серед популярних способів по збільшенню в односторонньому порядку вартості послуги на передачу та постачання електричної енергії є:
- заміна зв’язок електропроводів;
- перевірка стану ізоляції;
- перевірка опори петлі щодо наявності напруги;
- перетягування електропроводу у прогонах;
- огляд ліній електропередач;
- подвійна амортизація
Якщо перші п’ять випадків можна теоретично перевірити по «тарифній методиці» і встановити, що обленерго або інший оператор здійснив завищення плати, то по шостому випадку проблема є важчою в частині доведення факту завищення.
Витрати на технічне обслуговування у договорах сумісного підвісу розраховується усередненим значенням: показник витрат ділиться на /амортизаційні відрахування/та на ЗАГАЛЬНУ ПРОТЯЖНІСТЬ електромережі.
Слід зазначити, що місцева локальна мережа складається з підстанцій, кабельних та повітряних ліній електропередач. Одиницею повітряної лінії електропередач вважаються електроопори.
Здебільшого електроопори обленерго або інших операторів системи розподілу знаходяться на балансі енергокомпаній, проте залишкова (балансова вартість) стосується протяжності ВСІЄЇ електромережі з включенням також тих ділянок повітряних ліній системи електропередач, які задіяні у договорах сумісного підвісу.
Водночас енергокомпанії не проводять по балансовій вартості окремі опори електропередач, а відображають їх у «єдиному цілісному складі» по бухгалтерському обліку як основні засоби.
По кожній електроопорі не складається баланс, а вона одна не визнається законодавством як основний засобів. Тільки групу електроопор слід вважати основним засобом.
За методичними рекомендаціями бухгалтерського обліку по основних засобах кожна частина об’єкта основного засобу може амортизуватися окремо.
Тому, якщо для розрахунку ціни договору брати до уваги загальну протяжність мережі, а не окремі її ділянки, то усереднений показник по тарифу на передачу та постачання електроенергії для договорів сумісного підвісу буде більшим, аніж для договорів, у яких усереднені показники базувалися по «орендованих електроопорах».
Такої думки дотримується і Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та житлово-комунальних послуг (НКРЄ КП) та Міністерство енергетики.
Вони вважають, що «ремонтні витрати», які є складовою у тарифі на послуги передачі та постачання електричної енергії поглинули амортизаційні відрахування, оскільки останні вже були до них включенні.
На моє переконання, ефективно захистити порушені права провайдерів допоможе Антимонопольний комітет України та його територіальні відділення.
Практика застосування законодавства продемонструвала перевагу тих суб’єктів господарювання, які звернулися до Антимонопольного комітету України, уникнувши судових позовів і заощадивши час та кошти.