Відшкодування витрат чи експортний збір за передачу електричної енергії?

07 лютого 2020 року Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі – Регулятор) прийняла Постанову № 360, якою вносились зміни до Кодексу системи передачі.

Вказані нововведення від Регулятора цікаві тим, що положення Кодексу системи передач доповнювалися нормами, згідно яких обсяг передачі енергії для трейдерів обчислювався у межах експортованої електрики.

Мотивом для прийняття Постанови № 360 було те, щоб трейдери компенсували оператору системи передач вартість транспортування електричної енергії.

Проте, необережно вжите Регулятором слово «експорт» у Постанові № 360 знівелювало намагання НАК «УКРЕНЕРГО» стягти заборгованість за послуги з передачі електричної енергії з тих постачальників, які транспортували електричну енергію за кордон та відмовляються до сьогодні розрахуватися із оператором системи передач.

Слід зазначити, що незгода постачальників полягала не у розмірі відшкодування, а у самому підході Регулятора до запровадження так званого «експортного збору».

Звісно, Постанова № 360 була оскаржена в окружному адміністративному суді м. Києва та залишена без змін апеляцією, однак більші «сюрпризи» для НАК «УКРЕНЕРГО» принесли суди господарської юрисдикції.

Так, на переконання української Феміди, Постанова № 360 не могла бути застосована у спорі про стягнення заборгованості, оскільки:
  1. судами беруться до уваги норми міжнародного права (йдеться про правозастосовну практику Секретаріату Енергетичного Співтовариства, Європейського Союзу, Європейської комісії та рішення Суду ЄС);
  2. посилання на ст. 2 Закону України «Про ринок електричної енергії» безпосередньо вказує на те, що Кодекс системи передач має відповідати керівним положенням та вимогам Energy Community.
Зважаючи на те, що правовою основою для Закону України «Про ринок електричної енергії» стали Директиви 2009/72/ЄС (правила внутрішнього ринку електричної енергії), 2003/54/ЄС, 2005/89/ЄС та Регламентів ЄС (приміром, Регламент 714/2009 про доступ до мережі транскордонного обміну електричною енергією), то дух і буква Закону України «Про ринок електричної енергії» беруть свої витоки з актів вищої юридичної сили.

Розвиваючи такий підхід, суди прийшли до висновку, що статтею 41 Договору про заснування Енергетичного Співтовариства заборонено встановлювати обмеження на ввізне мито.

Тому, приєднавшись до Договору про заснування Енергетичного Співтовариства, держава зобов’язалася привести власне законодавство у відповідність із правилами та практиками Energy Community.

Через те плата за передачу електричної енергії та навіть плата за оперативно-технічне управління від трейдерів (експортерів) електричної енергії знаходиться поза законом.

Популярні дописи з цього блогу

Міжбудинкова розподільна мережа і де її шукати?

3 способи уникнути відповідальності за підтоплення приміщення

Особливості відшкодування збитків за втрати мережної води у системі теплопостачання