Приречені бути споживачами

Поширеною є практика, коли теплокомуненерго виставляють рахунки на оплату спожитої теплової енергії власникам офісних приміщень або компаніям, які орендують квадратні метри у багатоквартирних будинках.
Підставою для такої оплати вищезазначені теплокомуненерго зазвичай вказують на те, що:
  1. приміщення (офісне або підвальне) знаходиться у будинку зі спільною системою опалення;
  2. факт одержання нежитловим приміщенням теплової енергії підтверджується рішенням місцевої ради про початок опалювального періоду та про його завершення;
  3. договір купівлі-продажу теплової енергії споживач залишив без розгляду;
  4. в актах обстеження підвальних приміщень контролерами записано, що система опалення є двотрубною з нижнім розведенням;
  5. під час додаткових обстежень виявлено, що реконструкція системи опалення не проводилася;
  6. підвал у будинку є з окремим входом, у приміщенні наявний тамбур, воно опалюється будинковими трубопроводами;
  7. при подачі теплової енергії у опалювальний період обігрівається нежитлове приміщення власника або орендаря.
Аргументи власників бізнесу здебільшого залишаються незмінними впродовж всього судового процесу, адже:
  1. система опалення у приміщенні взагалі відсутня;
  2. також відсутні у приміщенні прилади обліку і вимірювання температури;
  3. немає у приміщенні точки врізки, теплове навантаження не спостерігається, оскільки труби ізольовані;
  4. температура теплоносія у трубопроводі відсутня;
  5. теплові установки не підключені до централізованої системи опалення.
Слід зазначити, що суди оминають проблеми наявності або відсутності «встановленого статусу споживача через відсутню у приміщенні врізки до системи», а навпаки, більше уваги зосереджують на дослідженні обставин постачання теплової енергії, обсягу спожитого теплового навантаження та суми, яка пред’явлена у рахунку до оплати.

Не завжди суди при ухваленні рішення керуються висновком Верховного Суду про те, що за відсутності договору на теплопостачання споживач теплової енергії є «споживачем послуги» у юридичному значенні цього слова.

Зрозуміло, що з вищеописаної проблеми у задоволенні позову суди відмовлять теплокомуненерго, однак істинною причиною даного факту буде недоведеність ним суми, яка зазначена до стягнення у рахунку, оскільки без обладнаного теплового лічильника у приміщенні правильно розрахувати спожиту теплову енергію неможливо.

У таких випадках теплокомуненерго нічого не залишається як обчислювати заборгованість за показниками будинкового лічильника у поєднанні з пропорцією теплового навантаження, беручи за основу норму споживання та загальну площу приміщення.

Чи має платити споживач, якщо його теплове устаткування не під’єднане до централізованої системи опалення?

Найбільш зрозумілою і переконливою відповіддю з порушеного питання надано колегією Центрального апеляційного господарського суду у справі № 908/1381/19 від 13.03.2020.

На думку суддів, внутрішньобудинкова система опалення проектується таким чином, щоб забезпечити нормативну температуру повітря у всіх приміщеннях будинку.

Згідно з пунктом 6.3.4. ДБН В.2.5-67:2013 «Опалення, вентиляція та кондиціонування» опалення слід проектувати з урахуванням теплового балансу між тепловтратами та теплонадходженнями, у тому числі теплоти, що регулярно надходить у приміщення від трубопроводів.

Теплова енергія подається в житловий будинок через приєднану мережу і розподіляється по всьому будинку по внутрішньобудинковій системі теплопостачання, що складається із стояків, нагрівальних елементів, а також іншого обладнання розташованого на цих мережах.

При цьому, відсутність радіаторів не означає відсутність споживання послуг з централізованого опалення, оскільки наявність стояків свідчить про надходження тепла в приміщення.

Популярні дописи з цього блогу

Як боротися із збільшенням вартості теплової енергії?

Проблемні питання абонентського обліку лічильника на водопостачання

Балансування обсягів природного газу чи врегулювання небалансів?