Експлуатаційні витрати чи компенсація зносу?

З метою обслуговування котельні суб’єкти господарювання, а саме теплоенерго (теплопостачальна компанія) та користувач системи опалення (споживач) укладають договори 2-ох видів: 
  1. договори на відшкодування експлуатаційних витрат; 
  2. договори на компенсацію зносу обладнання. 
Якщо у першому випадку експлуатаційними витратами вважаються витрати, що пов’язані з утримання нерухомого майна і які можливо стягнути на підставі цивільного законодавства, то з договорами на компенсацію зносу обладнання, наприклад, витрати на обслуговування котельні дещо складніше. 

Незважаючи на те, що суму компенсації зносу обладнання сторони можуть погодити та обчислити з розрахунку на календарний місяць рівними частинами, то взимку, при ліквідації аварійних ситуацій, коли необхідно збільшити вартість компенсації на суму місячного платежу, інший контрагент може відмовитись сплачувати з огляду на те, що сума компенсації зносу не може бути збільшена, адже вона не розподілена окремо на опалювальні, міжопалювальні та не опалювальні періоди, оскільки рахунки на оплату та акти виконаних робіт виписувалися у календарних місяцях, а не в періодах подачі тепла або при відсутності теплопостачання. Вважатиметься, що суму компенсації споживач вже погасив з моменту підписання договору. 

Таку позицію підтримують господарські суди. 

Проте, укладати договори на компенсацію вартості зносу обладнання можливо також, не збільшуючи вартість, але дотримуючись такого алгоритму: 
  1. експлуатаційні витрати = % коефіцієнт зносу× суму виплат заробітної плати працівникам котельні + суму вартості електричної енергії + суму вартості використаної води згідно показань лічильників; 
  2. коефіцієнт зносу (діапазон, що зустрічається частіше від 20% до 70%) – це вартість придбаних запасних частин та заміна тих частин, що вийшли з ладу; 
  3. у додаткових угодах слід включити положення про щорічне проведення споживачем переоцінки обладнання котельні. 
Вищезазначений алгоритм дозволить судам у мотивувальній частині рішення спростувати твердження споживача, посилаючись на те, що розмір обчисленої сторонами суми компенсації виокремлено у помісячному розмірі, щоб зменшити навантаження на видаткову частину споживача (якщо він є бюджетником) або для спроможності споживача розрахуватися з кредиторами. 

Крім того, розподілення вартості зносу із загальної суми компенсації обладнання на місячні платежі жодним чином не відміняє обов’язок для споживача відшкодувати теплоенерго узгоджений коефіцієнт зносу % (йдеться про описаний вище діапазон від 20% до 70%). 

Таким чином, використовуючи у господарській діяльності цей алгоритм, з одного боку дозволить уникнути перевитрат та судових позовів для теплоенерго, а з іншого убезпечить споживача від підвищення платежів у наступні місяці.

Популярні дописи з цього блогу

Бюрократичні тонкощі встановлення кондиціонера на фасаді будинку