Як законно залишити хімічний завод без електрики?

На балансі хімічних заводів з-поміж їх виробничих потужностей обліковуються повітряні лінії електропередач або електричні підстанції. До вказаних ліній або підстанцій технологічно приєднуються електричні мережі інших суб’єктів господарювання, діяльність яких пов’язана із обслуговуванням електричних мереж. 

Зрозуміло, що заводу необхідно купувати електричну енергію та транспортувати її до межі балансової належності. Беручи до уваги, що частина мереж знаходиться у його власності, він звертається з пропозицією до найближчого оператора системи розподілу з проханням укласти договір на спільне використання електричних мереж. 

Однак, оператор системи розподілу електричної енергії юридично відмовляє заводу у доступі до мережі, оскільки: 
  1. лінії оператора системи розподілу електричної енергії приєднано до мереж оператора системи передач ДП НЕК «УКРЕНЕРГО»; 
  2. електроустановки оператора системи розподілу живляться від повітряних ліній іншого оператора системи розподілу, який забезпечує транспортування електричної енергії і перший оператор виступає у ролі замовника електричної енергії (укладені договори, підписані акти розмежування з експлуатаційної відповідальності із суміжними ліцензіатами); 
  3. територія здійснення ліцензованої діяльності оператора системи розподілу не співпадає в точках транспортування електричної енергії; 
  4. між 2-ма операторами системи розподілу вже укладений такий договір; 
  5. електричні мережі взяті на баланс з обмеженим рівнем напруги; 
  6. комерційний облік електричної мережі розташований по межі трансформаторних підстанцій.
Слушно зазначити, коли оператор системи розподілу відмовляє заводу в укладенні договору про спільне використання електричних мереж, не допоможе навіть звернення до НКРЄ КП. 

У грудні 2018 року НКРЄ КП розробила Методичні рекомендації щодо врегулювання спорів між операторами системи розподілу, основними споживачами та виробниками електричної енергії. Головним лейтмотивом вищезазначених Методичних рекомендацій стало те, що оператори системи розподілу під час запуску ринку електричної енергії формувалися з колишніх компаній постачальників електричної енергії за регульованим тарифом, які у свою чергу, мають надати доступ до придбання електричної енергії. У якості адміністративної практики НКРЄ КП посилається на договори 2011 року, які передбачали можливість для сторін укладати договори на спільне використання електричних мереж. 

Незважаючи на те, що законодавчих підстав для укладення такого виду договорів станом на сьогодні немає, на переконання НКРЄ КП, оператор системи розподілу повинен забезпечити завод електрикою. Ну, а підставою для такого забезпечення є договір. 

Позицію НКРЄ КП не поділяють суди. Здебільшого, позови про спонукання операторів системи розподілу до укладення договору на спільне використання електричних мереж cуди залишають без задоволення. 

Аргументами зазвичай стають такі пояснення: 
  1. на комерційній межі розподілу електричної енергії відбувається зміна власника електричної енергії, який забезпечує облік та проводить розрахунки за використану електричну енергію; 
  2. у структурі витрат тарифу на розподіл електричної енергії не передбачені витрати по спільному використанню технологічних електромереж; 
  3. Законом України «Про ринок електричної енергії» встановлено, що розподіл електричної енергії може здійснюватися між двома операторами розподілу по електроустановках системи передач, за виключенням постачання електричної енергії. 
Тобто, слідуючи з мотивів судів, у хімічного заводу фактично на залишається юридичних механізмів на одержання електричної енергії по електричних мережах спільного використання. Користування спільними мережами дало б змогу заощадити кошти підприємству, проте реальним кроком у вирішенні проблеми залишається тільки будівництво електричних мереж. 

Що можна спробувати зробити, щоб уникнути такого сценарію? 

Правильно формувати позовні вимоги. У таких видах спорів доцільно просити суди «визнати укладеним договір», адже: 
  1. закону під спеціальне регулювання проблеми немає; 
  2. проект договору залишився без підпису і без протоколу розбіжностей; 
  3. у 20 денний строк на розсуд суду оператор системи розподілу пропоновані проекти договорів не передав. 
Левову частку мотивацій у рішеннях суди присвячують способу захисту прав, критикуючи позовну вимогу «про спонукання укласти договір». Зауваження до вимоги «визнати укладеним договір» у судовій практиці не зустрічались. 

Отже, варто спробувати.

Популярні дописи з цього блогу

Коли підпис споживача коштує мільйони

Пошкодити кабель лінії електроживлення і почуватися спокійно

Два рішення - одна правда!