Як не платити постачальнику за тепло-досвід бюджетників

Деякими відділами освіти Управлінь молоді та спорту районних державних адміністрацій, в інтересах підпорядкованих їм шкіл, укладаються з теплопостачальними компаніями переважно два договори: 
  1. договір про передачу у господарське відання шкільних котелень теплопостачальній організацій; 
  2. договір на постачання теплової енергії у заклади освіти. 
Зазвичай у першому договорі в обов’язки тепловиків «прописується» ведення балансового (бухгалтерського) обліку по котельнях, а по закінченню терміну дії договору теплопостачальна компанія (теплоенерго) зобов’язана повернути шкільні котельні відділу освіти. 

Межа відповідальності за вищезазначеними договорами визначається за схемою розподілу зон теплотрас або зовнішньою стороною котельні (обирається у випадку відсутності схеми розподілу зон по теплотрасах). 

Зі свого боку теплопостачальна компанія (теплоенерго) має подавати носій до початку опалювального сезону згідно затвердженого теплового плану тільки після того, як відділ освіти надасть акти про промивку та гідравлічного випробування теплових мереж, які підтверджуватимуть, що система опалення готова до подачі теплоносія. 

За умовами другого договору (йдеться про договір купівлі теплової енергії) нарахування за відпуск тепла має відбуватися згідно затверджених тарифів, а плата за утримання котелень не повинна перевищувати розмір оренди котелень на період подачі теплового носія. Така собі «оренда» у формі господарського відання дає можливість впливати на розмір щомісячної оплати по певній школі. 

Здебільшого у договорах на постачання теплоносія гігокалорії обчислюються, виходячи або з даних лічильників, або з даних про теплове навантаження та середньомісячну фактичну температури теплоносія з урахуванням умов роботи приладів обліку теплової енергії. 

В силу проблем, які є звичними у теплових мережах, школи не отримують належну температуру теплоносія та звертаються зі скаргами до відділу освіти райдержадміністрації. Свої листи вони супроводжують службовими записками та актами оцінки по залишку вугілля на котельнях. 

Фактично, теплопостачальна організація несе господарські витрати за оренду котелень, найм кочегарів та витрати по закупівлі палива. 

Проте у випадку відмови відділу освіти сплачувати щомісячний рахунок за опалення теплопостачальні організації звертаються до господарського суду для стягнення заборгованості. 

Однак, господарські суди не поспішають задовільняти їх позови. Ось чому: 
  1. звіти по відрахуванню податку та соціального внеску по працівниках, або повідомлення про прийняття їх на роботу не є доказами трудових відносин (суди вимагають у якості підтверджень наказ про прийняття на роботу); 
  2. придбаний у певній кількості (наприклад, торф’яний брикет) по договору з іншою компанією не слід вважати, що паливо закуповувалося виключно для потреб шкіл; 
  3. поставка палива до шкіл не може підтверджуватися товарно-транспортними накладними, бо у них не вказується перелік шкіл. Аналогічні мотиви суди висвітлюють у рішеннях, які стосуються позовів про відшкодування збитків.

Популярні дописи з цього блогу

Бюрократичні тонкощі встановлення кондиціонера на фасаді будинку