Заручники тиску води у трубах

У деяких житлових масивах міст з причин недостатнього тиску води у мережах верхні поверхи будинку можуть залишитися без водопостачання та водовідведення. 

Для того, щоб унеможливити настання вказаних випадків водоканали та місцеві теплоенерго (теплокомуненерго) розробляють проект для встановлення насосів для підвищення тиску води. 
У тих випадках, коли у трубах тиск води більше 1кг/квадратний сантиметр насоси обладнують регулятором «під себе». 

Облаштувавши проект, водоканал має ще й підготувати відповідну інфраструктуру у вигляді насосних міні-підстанцій. 

Насосні міні-підстанції cтавлять на баланс водоканалу, який його експлуатує, а сам насос з регулятором тиску розміщують у котельнях, підвалах або в приміщеннях індивідуально-теплових пунктів, або в прибудовах до багатоквартирного будинку. Іноді насоси додатково оснащують лічильниками обліку на електричну енергію та воду. 

Єдиною умовою для забезпечення роботи насосної підстанції є наявність тиску у водопровідних мережах не менше 0,5 кг/на квадратний сантиметр. Щоб послуга була безперебійною орган місцевого самоврядування розробляє графік роботи насосного обладнання. 

У зв’язку із тим, що насосне обладнання розташоване у технічних приміщеннях, відведених для устаткування теплоенерго, то останній пропонує водоканалу укласти договір з експлуатації та обслуговування насосного обладнання. 

На практиці існують різні шляхи врегулювання відносин між водоканалом та теплоенерго (теплокомуненерго). Наприклад, водоканал на електронному майданчику системи «Прозорро» може замовити підприємству послугу для забезпечення підкачування води за Кодом ДК:2015 50510000-3 (йдеться про послуги з ремонту і технічного обслуговування насосів, клапанів, кранів і металевих контейнерів) або запропонувати теплоенерго укласти договір на відшкодування витрат по водовідведенню. 

Зазвичай пропонований договір буде супроводжуватися кошторисом та переліком теплових районів – це умовна диференціація мереж, до яких приєднані насосні підстанції. 

Проте, наведений вище приклад у переважній більшості буде стосуватися добросовісної поведінки водоканалу. 

Однак, слід пам’ятати, що водоканал і теплоенерго (теплокомуненерго) – це самостійні гравці на ринку комунальних послуг і кожний із них прагне заощадити кошти, і не створювати зайвих підстав для незапланованих витрат. 

Тому, трапляються випадки, коли водоканал відмовляється укладати із теплоенерго договір з експлуатації та обслуговування насосного обладнання і заперечує рахунки, які надсилає йому теплоенерго. 

У судовій практиці є два підходи, до вирішення проблеми, яка склалася: 
  1. задовольнити позов теплоенерго про стягнення заборгованості по витратах з експлуатації насосного обладнання; 
  2. відмовити теплоенерго у позові до водоканалу за відсутності двосторонніх зобов’язань. 
Якщо другий випадок можна легко пояснити через призму статті 11 Цивільного кодексу України (тобто між сторонами має обов’язково діяти договір, оскільки він є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків), то перший випадок цікавий тим, що суди здебільшого вважають, що між сторонами вже діють усні правочини. 

У рішеннях суду часто пишеться про те, що договір був укладений шляхом підписання актів виконаних робіт, а до чого ті акти, і що вони доводять або до чого зобов’язуть cторін, то у таких випадках мотивація суддів відсутня. 

Доречно наголосити, що у описаній ситуації, акт буде вважатися скоріше способом фіксації господарської дії, а не формою вираження волі сторін, оскільки акт виконаних робіт позбавлений істотних умов, які мають бути у договорах.

Популярні дописи з цього блогу

Двоставковий тариф на теплову енергію-вигода чи самообман?

Плата за паркомісця або історія "народження" боргу