Діджиталізація при відборі та закачуванні газу

Адміністрування процесу передачі газу забезпечується оператором газосховища за умови, що між оптовим продавцем та оптовим покупцем газу укладено договори на купівлю-продаж газу та підписано акти прийому-передачі при його відборі. 

Обсяги газу, які зазначені у вказаних актах дають можливість оператору газосховища адмініструвати заявку замовника (покупця газу) на розподіл потужностей. 

Здебільшого, у заявці мають відображатися відомості, які дають змогу ідентифікувати замовника (покупця), дані про газову добу, кількість кубометрів газу, який планується придбати, а також інформація про митний режим. 

У Кодексі газосховища заявки називають номінаціями (замовлення на збільшення обсягу) та реномінаціями (замовлення на зменшення обсягу газу) відповідно. 

Водночас трапляються непоодинокі випадки, коли оптовий продавець газу може спокійно перешкодити або «нашкодити» покупцю газу з різних причин та мотивів, повідомивши оператора газосховища, що договір купівлі-продажу газу між замовником та оптовиком-продавцем відсутній, що дає підстави для оператора газосховища відхиляти заявки замовника. 

На жаль, іноді такою підставою оператор газосховища користується. 

Незважаючи на те, що між оптовим продавцем та покупцем газу можуть бути підписані акти про відбір, оператор газосховища може відмовити у розгляді заявки замовника лише з тієї причини, що у електронній системі оператора газосховища не було зареєстроване торгове сповіщення про ці обсяги, про які зазначено в актах. 

Водночас, якщо оптовим продавцем газу також буде ставитись під сумнів сама господарська операція з відбору газу, вказуючи на помилковість підписаного акту між ним та покупцем, то шанси відшкодувати збитки замовнику за рахунок оператора газосховища та оптового продавця зводяться фактично до нуля. 

Якщо звернутися до положення Кодексу газосховища і проаналізувати різницю між заявкою та торговим сповіщенням, то можна переконатися у тому, що інформація, яка зазначена у торговому сповіщенні аналогічна тій інформації, яка подається замовником у складі заявки. 

Формально оператор уповноважений перевірити інформацію щодо відбору газу між двома оптовиками, проте відмовити завжди простіше. 

Для захисту своїх прав замовники при зверненні до господарських судів обирають різні тактики: 
  1. cтягнення недоотриманого обсягу газу (майнова вимога); 
  2. відшкодування моральної шкоди (грошовий вираз шкоди обраховується від кубометрів газу у обсягах недоодержаної номінації); 
  3. позовні вимоги щодо зобов’язання внести відомості про рух газу у газосховищі. 
Незважаючи на обрану замовником тактику, кожна із судових справ буде «програшна» тільки з тієї причини, що суди вважають передачу заявки через веб-сайт оператора газосховища, яка заповнюється у формі торгового сповіщення. 

Будь-яке звернення із листами про узгодження обсягу газу не може вважатися належним доказом, оскільки у Кодексі газосховища відсутня згадка про передачу сповіщень на основі актів приймання-передачі газу у паперовій формі. 

Адміністрування оператором газосховища робочого обсягу газу забезпечується лише через веб-сайт, що надає можливість оператору газосховища заздалегідь розраховувати вартість зберігання залишку.

Популярні дописи з цього блогу

Технічна документація на ліфти: правда за управителем чи ліфтовиками?

Щодо витрат по прибиранню контейнерних майданчиків

Проблемні питання абонентського обліку лічильника на водопостачання