Балансоутримувач-невидимка або як сховати комунальне підприємство
Поширеною в Україні є ситуація, коли на припаркований на вулицях міст автомобіль падає всохле дерево, яке завдає транспортному засобу непоправної шкоди. Причин буває багато, однак стихійними інцидентами, ці події, на жаль, не обмежуються.
За відомим юридичним алгоритмом людина звертається до страхової компанії. Страхові компанії у подібних випадках вчиняють по-різному:
- компанії, які дбають про свою ділову репутацію компенсують вартість збитків за розтрощене авто страхувальнику і право регресу (право стягнути суму компенсації з винної сторони) з майбутніми витратами беруть на себе;
- вони сплачують лише частину компенсації, а потім формально шукають привід знизити суму ще, щоб передати у подальшому право регресу для власника авто.
Незважаючи на вищезазначене, у будь-якому разі, незалежно від того, чи буде це власник або компанія, одна із сторін буде змушена «шукати правди» у судах.
Здавалося, що дана справа не викличе труднощів, оскільки за законом про місцеве самоврядування весь тягар доказування лежить на виконкомах, оскільки вони відповідальні за облік зеленого господарства у місті, своєчасну їх обрізку, проведення аварійно-відновлювальних робіт та видачею дозволів на виконання робіт у сфері благоустрою. У тому випадку, коли виконком делегував окремі повноваження підпорядкованому йому комунальному підприємству, то вказане комунальне підприємство є відповідачем у суді.
Проте буває так, що стягнути шкоду неможливо тільки тому, що неможливо знайти конкретного комунального підприємства, до якого можна пред’явити позовні вимоги.
Позиція виконавчого комітету
У листах на звернення власника пошкодженого авто виконком зазвичай відповідає, що житловий будинок, який розташований біля впалого дерева знаходиться у комунальній власності міста, а обслуговування цього будинку забезпечує керуюча компанія з його обслуговування. По канонам благоустрою, зелені насадження, які розташовані біля будинку належать до прибудинкової території, однак у листі виконком зауважує, що земельні ділянки управлінській компанії не передавалися. У цьому контексті виконком також наголошує на не менш важливу деталь, яка стає «рятівним жилетом» для нього – зелені насадження не вважаються безхазяйним майном. Акцент на відсутності такої ознаки як «безхазяйність» дозволяє виконкому уникнути відповідальності. Якщо майно було безхазяйним, то власник авто або страхова компанія не зобов’язані шукати належного відповідача серед різних комунальних підприємств. А в такій ситуації дуже вигідно вдавати, що балансоутримувач десь є, але його потрібно шукати.
Позиція керуючої компанії
Керуюча компанія, спираючись на житлово-комунальну реформу, стверджує, що договір на управління будинком вона з мешканцями не уклала, cам будинок на балансі у них відсутній, а за благоустрій відповідає виконком разом власниками квартир у багатоквартирному будинку. Земельна ділянка, на якій розташовано зелені насадження є спільною сумісною власністю будинку, зокрема і прибудинкова територія.
Позиція міської ради
Повноваження на утримання прибудинкової території покладено на комунальне підприємство, яке здійснює діяльність у сфері озеленення міста.
Позиція комунального підприємства з питань озеленення
Вищезгадане комунальне підприємство стверджує, що рішенням ради повноваження по утриманню зелених насаджень біля будинків передано з балансу на баланс іншому комунальному підприємству.
На сьогодні поки що існує судовий прецедент, відповідно до якого у задоволені вимог страхової компанії було відмовлено. Ось таких висновків дійшов Господарський суд м. Києва у справі № 910/2247/20 від 12.08.2020
Встановити в рамках даного провадження, хто є балансоутримувачем дерева за адресою, де сталася дорожньо-транспортна пригода не представляється можливим, оскільки достовірних та належних доказів суду не надано.
Суд підкреслює, що спірна територія, на якій знаходиться зелене насадження (дерево), що спричинило шкоду припаркованому автомобілю не може бути безхазяйною.
Позивач факт безхазайності території, на якій знаходиться спірне дерево, не підтвердив, тому саме виконавчий орган місцевого самоврядування не може відповідати за завданні збитки.
Оскільки відповідач не є балансоутримувачем та встановити в рамках даного провадження, хто є балансоутримувачем, не є можливим.
Сподіваємось, що суд апеляційної інстанції виправить судову помилку.