Проблемні питання попередньої оплати

Задля уникнення простою енергетичні компанії, як постачальники комплектуючих деталей, укладають договори з їхніми контрагентами на умовах 100 % попередньої оплати замовлених деталей протягом обмеженого періоду часу. 

Щоб у Держаудитслужби та її територіальних органів не виникало запитань до енергетичної компанії, у частині як саме вона обирала замовників, то комерційні держпідприємства, що діють на енергетичному ринку проводять моніторинг цінових пропозицій та беруть участь в аукціонах (тендерах) по закупівлі товарів, робіт та послуг на платформі «Прозорро» або на будь-якому іншому «електронному майданчику».

У конкурсній документації міститься заздалегідь підготовлений проект договору, з яким всі учасники можуть вільно ознайомитись. 

Замовникам, щоб швидко «підзаробити» достатньо підтвердити одну із пропозицій переможця та готуватися до виконання замовлень. 

В українських реаліях, як зі сторони постачальника або замовника, питання виконання договору, а також пов’язані з ними інші бізнес-ризики залишаються у розряді факультативних. Сторони насамперед керуються ціновими показниками. 

«Попередня оплата», у її класичному розумінні, є частиною коштів, яка надається у вигляді певного гарантійного платежу, що символізуватиме готовність до виконання замовлення або частина коштів, яка спрямована на компенсацію здійснених приготувань іншій стороні, необхідних до повного виконання замовлення. 

У договорах поставки «прописуються» умови оплати так: «Оплата за поставлений товар у розмірі 100% від суми оголошеної на аукціоні здійснюється замовником (покупцем) згідно протоколу тендерного комітету або протоколу аукціону протягом 4 (наприклад) банківських днів з дати укладення договору». 

Очевидно, що повний 100% розрахунок за договором вже не вважатиметься погашенням авансового платежу, а свідчитиме про повну сплату вартості договору. 

На практиці попередня оплата у 100% значенні є предметом розбіжностей між сторонами та призводить до судових спорів, оскільки сторона, котра підписала договір і має 4 банківські дні для повної оплати, навряд, cпроможна його виконати. Тим більше, якщо сума договору або контракту, за яку бажають отримати 100% оплату обчислюється у сотнях тисяч гривень. 

Сторону виконавця, який бажав і був готовий зробити постачання товару також можна зрозуміти. Варто взяти до уваги місце розташування виробничих потужностей, логістику, потребу у заповнюваності складських приміщень комплектуючими деталями тощо. 

Проте умова щодо повної попередньої оплати знаходиться у договорах з-поміж великої кількості зобов’язальних пунктів. 

Чи можливо знизити ризик або уникнути відповідальності за несплату 100% попередньої оплати? 

У бізнес середовищі дану ситуацію намагаються залагодити шляхом укладення додаткової угоди або способом направлення листа контрагенту про існування певних «форс-мажорних» ситуацій, які унеможливлюють вчасно розрахуватися. 

Якщо замовник «не чує» прохання постачальника, тоді останній звертається до господарського суду з вимогою розірвати договір, а у випадку пред’явлення зустрічного позову замовника про стягнення боргу на суму авансової оплати (з порахованими відсотками пені та штрафними санкціями), постачальник захищається як може. 

Юридична позиція замовника здебільшого обгрунтована так: 
  1. в аукціоні приймали участь інші покупці, із пропозиціями за цінами, які є вищими за ціну, зазначену замовником; 
  2. після проведення процедури розірвання договору потрібно знову йти на торги; 
  3. замовник втрачає прибуток, адже зірвана угода не сприяє відповідальній поведінці з іншими контрагентами. 
У першій та апеляційній інстанції, суди постачальнику пояснюють, що «перед тим, як укласти договір треба зважати на можливість його виконати, провести планування або зробити серйозні приготування». 

Однак, Верховний Суд частіше стає на сторону замовника: «договір поставки він розуміє у світлі ст. 538 Цивільного кодексу України, де сторонами погоджено зустрічне виконання». 

Суть зустрічного виконання, на думку суду, полягає у тому, що, якщо одна сторона не виконує зобов’язання або позбавлена можливості його виконати, то інша сторона має зупинити виконання свого обов’язку, відмовитись від виконання частково або у повному обсязі. 

Дане тлумачення зроблено, виходячи із ст. 692 та 663 Цивільного кодексу України, у яких стверджується, що оплата за товар відбувається після прийняття товару або товаророзпорядчих документів. Оскільки правове регулювання до договорів поставки може застосовуватись до договорів купівлі-продажу, то у випадку нездійснення попередньої оплати замовник не може бути притягнений до господарсько-правової відповідальності (Постанова Верховного Суду від 14.03.2018 року у справі № 903/333/17, Постанови Верховного Суду від 08.08.2018 у справі № 904/10083/15, від 20.05.2019 у справі № 908/523/18 та у Постанові від 02.03.2020 у справі № 922/1705/19).

Популярні дописи з цього блогу

Технічна документація на ліфти: правда за управителем чи ліфтовиками?

Щодо витрат по прибиранню контейнерних майданчиків

Проблемні питання абонентського обліку лічильника на водопостачання