Замовляв холодну воду, а доведеться платити і за гарячу теж

Деякі житлово-будівельні кооперативи (далі – ЖБК), прагнучи до здешевлення вартості житлово-комунальних послуг, точки розбору води у багатоквартирному будинку оснащуються вузлами комерційного обліку. Для цього ЖБК укладають з водоканалами договори на послуги з питного водопостачання або з обслуговування каналізації. 

Втім підігрів холодної води у таких будинках ЖБК забезпечує бойлер, який знаходиться на його балансі. Для мешканців будинку ЖБК бойлер виступає «виробником гарячої води». 

Проте, на переконання окремих водоканалів, облаштування бойлером будинку немає ніякого правового значення, оскільки гаряче водопостачання надається як індивідуальна послуга по прямих договорах з кожним мешканцем будинку. 

У структурі «водопостачання» йдеться про «холодне» і «гаряче» водопостачання, тому показання по 2ох лічильниках має платити ЖБК. У іншому випадку ЖБК має надати договір про співпрацю з місцевим теплоенерго, який нібито засвідчить користування ЖБК мережами та/або договірними відносинами про надання послуг з гарячого водопостачання у іншого виконавця. 

Пунктом 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 передбачено, що обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором. 

У цьому контексті слід зазначити, що комунальники дещо дратівливо реагують на наявність бойлеру, адже бойлер є таким собі оазисом комунальної самостійності і надає для ЖБК статус «виробника гарячої води». 

Якщо проаналізувати положення договорів на постачання, водовідведення або обслуговування каналізаційного господарства, то можна знайти цікаві «підходи» виконавця послуг в питаннях оплати. 

Наприклад: «абонент розраховується за користування водою і послугами каналізації в порядку інкасо платіжних вимог, які оплачуються без акцепту платника шляхом зняття з його рахунку сум, зазначених постачальником у платіжній вимозі»

З огляду на те, що положення підписаного договору є «сумнівними» з точки зору ділових відносин та зважаючи на те, що ЖБК можуть визнаватися без рішення суду боржниками, вони інколи вдаються до хитрої тактики, яка виявилася досить успішною на практиці. 

Як можна здогадатися, стягнути «надуману» заборгованість не вдається. 

Яскравим прикладом є рішення Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2020 (справа № 910/8990/19). 

У названому рішенні суд вдало висвітлив мотивацію чому рахунки на гаряче водопостачання ЖБК не можуть надходити від водоканалу. 

Чинне законодавство не розділяє послугу з постачання споживачам гарячої води на частини з постачання окремо теплової енергії та окремо холодної, а встановлює, що енерговиробник та/або енергопостачальник виробляє та постачає гарячу воду (яку законодавець називає енергією). 

Постачання холодної води для приготування гарячої води є окремою послугою, що повинна, в якості сировини, надаватися підприємству, яке має можливість та безпосередньо виробляє гарячу воду. 

Тобто, саме гаряча вода є товаром, продуктом енерговиробника та/або енергопостачальника, яку отримує споживач, при цьому сам енерговиробник та/або енергопостачальник споживає холодну воду для вироблення гарячої води.

Популярні дописи з цього блогу

Двоставковий тариф на теплову енергію-вигода чи самообман?

Плата за паркомісця або історія "народження" боргу