Договір, який немає юридичного значення
Розвиток комп’ютерних технологій та засобів зв’язку сприяли появі спрощеного підходу суб’єктів господарювання до питань, які пов’язані з укладенням договору.
Відмова від «класичних формулярів» підпису та печатки керівника суб’єкта господарювання поступово трансформувалася у обмін листами, факсограмами, телефонограмами, телетайпами. Бізнес давно усвідомив, що зміст має перевагу над формою. Головне, щоб «домовленість» на постачання товарів, виконання робіт або надання послуг мала реальний двосторонній характер.
Минав час і «обмін папірцями» також не зміг конкурувати із системою попереднього бронювання або заповнення замовлення, яке погоджене сторонами. «Церемоніальні» процедури погодження були витіснені на користь «мовчазних засобів», таких як-от звичайна оплата рахунку або доказами значного приготування до виконання договору (демонстрація серйозних намірів до бізнес-проектів).
«Трендова хвиля» до спрощення процесу в укладенні договорів зустрічається також і при укладенні договорів на розподіл електричної енергії, які надаються на умовах публічного договору.
Це означає, що постачальнику електричної енергії достатньо на веб-сайті оприлюднити проект договору, який суттєво не відрізнятиметься від затвердженої НКРЄ КП форми, перерахувати комерційні пропозиції для вибору однієї із них споживачем, заповнити форму заявки на приєднання тощо.
Хоч і Правила роздрібного ринку електричної енергії не скасували паперовий варіант договору суб’єктам господарювання для його «скріплення підписом та печаткою», проте зменшили значення оформленого і підписаного договору як такого.
Проблематику наявності/або відсутності договорів у спорах між постачальником електричної енергії та споживачем (юридичною особою) пропоную розглянути під такими кутами:
- cтягнення заборгованості за спожиту електроенергію;
- визнання укладеними договорів на розподіл електричної енергії.
Спільними для двох категорій спорів є те, що суди у них оминають теми договору та наголошують зовсім на інших підходах, які інколи для бізнесу стають справжнісінькою несподіванкою.
Уявіть таку ситуацію.
Постачальник електричної енергії приєднав до мережі електроустановку споживача, за яку споживач здійснив оплату і якою щомісячно користувався. Постачальник виставляв рахунки у відповідності до спалених кіловатів енергії об’єктом споживача.
Щойно останній «зник» і припинив робити оплату, постачальник звертається до суду з вимогою стягнути заборгованість, обгрунтовуючи її тим, що між сторонами укладений договір на постачання електрики у формі конклюдентних дій.
Натомість суди стверджують, що «наявне в матеріалах справах платіжне доручення… підтверджує оплату Відповідачем за активну електричну енергію…, який не є рахунком, виставлений позивачем на оплату поставленої електричної енергії у спірний період… Позивачем не доведено факту передачі та споживання електроенергії за спірний період…та відповідно виникнення у останнього обов’язку з оплати, а також виникнення договірних відносин за виставленими рахунками, бо здійснена оплата до них не відноситься» (Постанова Центрального апеляційного господарського суду, cправа № 913/678/19 від 22.06.2020-набрало законної сили).
Не менш цікавою є позиція стосовно договору на розподіл електричної енергії у справі № 904/4435/19 від 26.02.2020 Центрального апеляційного господарського суду, у якій стверджується, що «для обов’язкового укладення договору розподілу електричної енергії, через необхідність формування паспорта точки розподілу, яка включає, в тому числі визначення меж балансової належності, визначення приєднаної потужності споживача, оператору системи розподілу необхідні документація щодо….системи електропостачання будинку».
Перевагою на користь інших доказів, аніж договір, які зустрічаються у судовій практиці можуть бути:
- звіти по споживанню;
- дані електронних систем обліку.
Тобто, у спорах пов’язаних із договірними відносинами на розподіл електричної енергії угода між сторонами стає лише «папірцем», адже суди зосередженні на дослідженні системи розрахунків між суб’єктами господарювання та постачальниками, а також на встановленні умов технічного приєднання до мереж, що, власне, надасть можливість стверджувати про наявність/та або відсутність укладеного договору у кожній конкретній справі.